Зображення фігур людей з однією рукою на талії, а іншою над головою, датовані трипільською добою (близько 5400 – 2750 до н. е.), є першими згадками танцювального мистецтва на території України.
На фресках Софіївського собору в Києві (11 століття) зображені танцюристи та музиканти, а також вважається, що срібні фігурки Мартинівського скарбу (4 століття) зображують танцювальні рухи, схожі на гопак (руки на стегнах, наприсядки з широко розставленими ногами).
Первісні танці були тісно пов’язані з язичницькими обрядами, а літописці-християни називали їх «бісівськими», або «поганськими». Ще зустрічаються такі назви, як «скакание и топтание», «гульба и плясание» та «хребтом вихляние».
Ритуальні танці збереглися і в наші дні – гуцульські танці «Кругляк», що виконується одруженими чоловіками під час освячення пасіки, і «Освячення зерна», який виконується на Різдво найсильнішими чоловіками.
Наукові дослідження українських народних танців 20 століття представлені працями Василя Верховинця, Андрія Гуменюка, Андрія Нагачевського (Канада), Романа Герасимчука та інших.
Саме ці дослідники вперше спробували класифікувати види танців. Так, Василь Верховинець виділяє масові, парні та сольні танці. Андрій Гуменюк – хороводи, сюжетні й побутові. Музикознавці класифікують їх за характером музичного супроводу: гопаки, козачки, польки, мазурки, кадрилі і т.д., а хореографами за назвами танців: «Рибка», «Коваль», «Швець», «Горлиця» тощо.
Найпопулярнішим українським народним танцем, безсумнівно, є гопак.
Вважається, що попередником гопака був танець «Козак» – після утисків козаків та заборони Катериною ІІ самої назви танець змінив назву. Танець «Козак» мав чималу популярність не лише в Україні, але і в Європі та Московії. Про це свідчить назва відомого українського танцювального театру у Франції «Па де Козак» (60-70 роки 17 століття).
Танець «Аркан» був так званою перевіркою на міцність та витривалість чоловіка-воїна. Цей ритуально-військовий танець надавав силу та піднімав бойовий дух.
Танець «Чеберячка» виконувався багатьма людьми, які збираються в коло. В середині кола чоловіки, з руками за плечима, намагалися підняти та випити чарку, а потім перекинути її через плече. Решта людей в цей час плескали в долоні.